білуга
БІЛУ́ГА, и, ж.
1. Велика хижа промислова риба родини осетрових.
Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку .. й білугу (І. Нечуй-Левицький);
І ось – з'явилась в морі білуга (З. Тулуб);
А у Дніпрі що риба, то білуга (Л. Костенко);
Найціннішими промисловими рибами є осетрові: осетер, білуга, севрюга та стерлядь (з наук.-попул. літ.);
Білуги досягають значних розмірів (до дев'яти метрів) і відзначаються значною тривалістю життя (до ста років) (з наук.-попул. літ.);
У білуги та осетра хорда зберігається все життя (з навч. літ.).
2. мн. Рід риб родини осетрових.
Рід білуг складається з двох видів: калуга і білуга, які вирізняються характерним ротом-півмісяцем (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білуга — білу́га іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- білуга — БІЛУГА – БІЛУХА Білуга. Риба родини осетрових. Білуха. Ссавець родини дельфінових. Літературне слововживання
- білуга — -и, ж. Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білуга — (-и) ж.; мол.; жарт. Те саме, що білка. ПСУМС, 8. Словник жарґонної лексики української мови
- білуга — БІЛУ́ГА, и, ж. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м’ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Н.-Лев., II, 1956, 222); І ось — з’явилась в морі білуга (Тулуб, Людолови, І, 1957, 291). Словник української мови в 11 томах