білінгвізм
БІЛІНГВІ́ЗМ, у, ч., лінгв.
Двомовність; уживання двох мов у межах певної соціальної спільноти, передусім держави.
Російсько-український білінгвізм вийшов за межі мови, деформував інші сфери буття (з наук. літ.);
Нова програма з української мови зорієнтована на державну мову, а не на українсько-російський білінгвізм (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білінгвізм — білінгві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- білінгвізм — (від лат. bi — подвійний і lingua — мова) те саме, що і двомовність Словник іншомовних соціокультурних термінів
- білінгвізм — -у, ч. Двомовність. || Володіння і поперемінне користування тією самою особою або колективом двома різними мовами або різними діалектами тієї самої мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білінгвізм — • білінгвізм - див. двомовність. Українська літературна енциклопедія