біполярний

БІПОЛЯ́РНИЙ, а, е.

1. техн., фіз. Який має два полюси (у 1, 3 знач.).

У роботі досліджується структура і властивості кобальтових плівок, отриманих імпульсним і біполярним струмом (з наук. літ.);

Під час операцій хірурги застосовують біполярний зварювальний затискач для накладання точкового зварного шва (з наук.-попул. літ.);

Біполярний транзистор.

2. книжн. Який складається з двох протилежних частин, процесів і т. ін.

Біполярний розлад, або так звана маніакально-депресивна хвороба (психоз), полягає у періодичному виникненні фазових емоційних порушень різної полярності (з наук. літ.);

Біполярний регіон формується на базі двох взаємопов'язаних міст різних країн, розташованих на відстані менше 100 км з обох боків державного кордону (з наук. літ.).

3. політ. Якому властива біполярність (у 2 знач.).

Біполярний світ, який існував донедавна, визнавав лише один поділ – на своїх і чужих (з публіц. літ.);

Зрозуміло, наше суспільство не біполярне, – у громадської думки, крім двох полюсів, є ще багато секторів (з газ.).