біснуватий
БІСНУВА́ТИЙ, а, е.
1. Одержимий бісом (бісами).
А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього [Ісуса Христа], і Він словом Своїм вигнав духів (Біблія. Пер. І. Огієнка);
[Річард (бере від Деві молота і замахує ним):] Гей, одступіться! .. здіймається лемент: “Він біснуватий!” (Леся Українка);
Розвій, о Всевишній, туман біснуватого, стань на заваді .. згубі погубника (І. Драч);
* У порівн. Готліб, мов біснуватий, зачав бігати по хаті (І. Франко);
// Лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий.
Зробився Турн наш біснуватим. Реве, як ранений кабан (І. Котляревський).
2. у знач. ім. біснува́тий, того, ч.; біснува́та, тої, ж. Про божевільну людину.
Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити – підпалили хату (з народної творчості);
Історія – це моторошний маскарад розбійників і біснуватих (В. Підмогильний).
Значення в інших словниках
- біснуватий — біснува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- біснуватий — -а, -е. Психічно хворий, божевільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біснуватий — див. дурний; сердитий Словник синонімів Вусика
- біснуватий — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- біснуватий — Біснува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- біснуватий — БІСНУВА́ТИЙ, а, е, заст. Психічнохворий, божевільний. [Річард (..бере від Деві молота і замахує ним):] Гей, одступіться!..здіймається лемент: "Він біснуватий!" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах