1. Словник української мови у 20 томах

вавка

ВА́ВКА, и, ж.

1. дит. Зменш. до ва́ва.

– У татка вавка, – показувала бабуся забинтовану Петрову руку, й дитина замовкала на якусь мить (Микита Чернявський).

2. розм. Виразка, рана.

Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах (О. Довженко);

Вавки, які з'явилися на ногах в дорозі, незабаром полущились (Л. Смілянський);

– Камінь-гостряк йому [коневі] врізався в ногу, так я вавку змазала йодом, а гостряк той веслом притупила (В. Близнець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вавка — ва́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ва́вки Орфографічний словник української мови
  2. вавка — -и, ж., 1》 дит. Зменш. до вава. 2》 розм. Виразка, ранка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вавка — див. рана Словник синонімів Вусика
  4. вавка — ВИ́РАЗКА (невелика рана на шкірі або слизовій оболонці), РА́НКА, БОЛЯ́ЧКА, ВА́ВКА розм., ВА́ВА дит. — Все болить.. А найбільше руки, — передихаючи вимовив він. Словник синонімів української мови
  5. вавка — ВА́ВКА, и, ж. 1. дит. Зменш. до ва́ва. 2. розм. Виразка, ранка. Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах (Довж., Зач. Десна, 1957, 491); Вавки, які з’явилися на ногах в дорозі, незабаром полущились (Сміл., Сашко, 1957, 157). Словник української мови в 11 томах
  6. вавка — Вавка, -ки ж. ум. отъ вава. Словник української мови Грінченка