вавка
ВА́ВКА, и, ж.
1. дит. Зменш. до ва́ва.
2. розм. Виразка, ранка.
Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах (Довж., Зач. Десна, 1957, 491);
Вавки, які з’явилися на ногах в дорозі, незабаром полущились (Сміл., Сашко, 1957, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вавка — ва́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ва́вки Орфографічний словник української мови
- вавка — -и, ж., 1》 дит. Зменш. до вава. 2》 розм. Виразка, ранка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вавка — ВА́ВКА, и, ж. 1. дит. Зменш. до ва́ва. – У татка вавка, – показувала бабуся забинтовану Петрову руку, й дитина замовкала на якусь мить (Микита Чернявський). 2. розм. Виразка, рана. Словник української мови у 20 томах
- вавка — див. рана Словник синонімів Вусика
- вавка — ВИ́РАЗКА (невелика рана на шкірі або слизовій оболонці), РА́НКА, БОЛЯ́ЧКА, ВА́ВКА розм., ВА́ВА дит. — Все болить.. А найбільше руки, — передихаючи вимовив він. Словник синонімів української мови
- вавка — Вавка, -ки ж. ум. отъ вава. Словник української мови Грінченка