1. Словник української мови у 20 томах

вагоніти

ВАГОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал.

1. Вагітніти.

Дівка не повинна їсти усього [парного].., бо буде вагоніть усе близнятами (Номис).

2. перен., кого, на кому – чому і без дод. Лежати тягарем; тяжіти.

Напала моя Горбоносиха на другу тему, що вагоніла на її думках (Ганна Барвінок);

Тоді ще так-сяк тут жилося: Бо в шию лихо не вп'ялося, Не вагоніло нас обох (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вагоніти — Вагоні́ти: — важчати [9] Словник з творів Івана Франка
  2. вагоніти — вагоні́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. вагоніти — -ію, -ієш, недок., діал. 1》 Вагітніти. 2》 перен. Лежати тягарем; тяжіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вагоніти — ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИ кого, що, заст., поет., ПОНЕСТИ́ без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИ заст., ЗАВАГОТІ́ТИ заст.; НАБІ́ГАТИ без додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. Словник синонімів української мови
  5. вагоніти — ВАГОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. 1. Вагітніти. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там, чи що, бо буде вагоніть усе близнятами (Номис, 1864, № 286). 2. перен. Лежати тягарем; тяжіти. Напала моя Горбоносиха на другу тему, що вагоніла на її думках (Барв., Опов.., 1902, 429). Словник української мови в 11 томах
  6. вагоніти — Вагоніти, -нію, -єш гл. Беременѣть. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там, чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286. Словник української мови Грінченка