вагончик

ВАГО́НЧИК, а, ч.

1. Зменш. до ваго́н 1.

А тим часом Фесенко вертався до Одеси по залізній дорозі [залізницею]. Він сидів в вагончику без вікон, і свіжий вітерець прохолодив його гарячий вид (І. Нечуй-Левицький);

Обабіч бульвару пролягали трамвайні колії, якими з деренчанням їхали вниз і вгору невеликі вагончики з відкритими площадками (В. Нестайко).

2. розм. Те саме, що вагоне́тка.

Вагончики, поскрипуючи, котилися штреками до кліті; винісшись на поверхню, гуркотливо вивантажувались з високої естакади і, повертаючись назад, чекали в черзі інших передніших вагонеток (Олесь Досвітній);

У глинищі працює екскаватор. А по блискучих рейках цокотять Вагончики – то в корпус, то під кручу... (І. Вирган).

3. Перевізне приміщення у вигляді вагона, що використовується як житло будівельників, дорожніх робітників, механізаторів і т. ін.

Бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком, що править їм тут за все: і за гуртожиток, і за буфет, і за клуб (О. Гончар);

Біля тракторного вагончика дівчата з нічної зміни, переодягнені і причепурені, весело гомоніли за сніданням (М. Циба).