вагончик
ВАГО́НЧИК, а, ч.
1. Зменш. до ваго́н 1.
2. розм. Те саме, що вагоне́тка.
І вагончики, поскрипуючи, котилися штреками до кліті; винісшись на поверхню, гуркотливо вивантажувались з високої естакади і, повертаючись назад, чекали в черзі інших передніших вагонеток (Досв., Вибр., 1959, 285);
У глинищі працює екскаватор. А по блискучих рейках цокотять Вагончики — то в корпус, то під кручу… (Вирган, Квіт. береги, 1950, 126).
3. Перевізне приміщення у вигляді легкого вагона, що використовується як житло трактористів, механізаторів сільського господарства, залізничників та ін. робітників, що працюють на певному віддаленні від населеного пункту.
Бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком, що править їм тут за все: і за гуртожиток, і за буфет, і за клуб (Гончар, Тронка, 1903, 78).
Значення в інших словниках
- вагончик — ваго́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вагончик — [вагончиек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- вагончик — -а, ч. 1》 Зменш. до вагон 1). 2》 розм. Те саме, що вагонетка. 3》 Перевізне приміщення у вигляді легкого вагона, що використовується як житло робітників, які працюють на певному віддаленні від населеного пункту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вагончик — ВАГО́НЧИК, а, ч. 1. Зменш. до ваго́н 1. А тим часом Фесенко вертався до Одеси по залізній дорозі [залізницею]. Він сидів в вагончику без вікон, і свіжий вітерець прохолодив його гарячий вид (І. Словник української мови у 20 томах
- вагончик — ВАГОНЕ́ТКА (невеликий відкритий вагон), ВАГО́НЧИК розм. Деренчали (у шахті) на нерівних рейках колеса вагонеток (О. Досвітній); І крейду з іншого кар'єру уже вагончики везуть (В. Сосюра). Словник синонімів української мови