важчати

ВА́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок.

1. Ставати важким (у 1 знач.) або більш важким.

Чим більше невід тягли, тим він усе важчав (Панас Мирний);

Я звівся на ноги, сікач усе важчав і важчав, уже не міг його втримати однією рукою і взяв ув обидві (Ю. Винничук);

Ми підходимо, спотикаючись, хліб все важчає за плечима (Є. Пашковський).

2. Ставати важким, утрачати рухливість, ослаблятися внаслідок утоми, сонливості і т. ін.

Сотник Ба́лика відчуває, як важчають його повіки (З. Тулуб);

Як довго тягнеться жнив'яний день у степах. Важчають ноги, важчає все тіло, тріскаються од спраги уста (М. Стельмах);

Відчув, як утома свинцево розливається по тілу, важчає голова (Микита Чернявський).

3. Ставати складнішим, труднішим у якомусь відношенні.

Кулі літали, як трутні, тонко співаючи погребні пісні. Душа тужила перед смертю. Бій важчав (Ю. Яновський);

Ніхто тепер не допомагав, життя важчало, двір убожішав (С. Скляренко);

// Проходити, відбуватися і т. ін. з більшими труднощами, ускладненнями, ніж раніше.

Помалу ви беретеся все вгору та вгору. І непримітно наче, а натуга гарячить вашу кров, серце стукає дрібніше, зітхання важчає, затинається (Панас Мирний).

4. перен. Посилюватися, робитися інтенсивнішим.

Ні вітанням, ані репліками пошепки не порушували ці люди засинання дня під садовими тінями, що густішали й важчали (Іван Ле);

Темнота важчала, наче самі гори змикалися над головою (О. Гончар);

// Ставати темнішим, похмурішим.

Небо важчало густими синюватими хмарами, із завулків, рогів і сутичок вилазив вечір (Б. Антоненко-Давидович);

Озеро Свитязьке щодень важчало, темніло у своїх глибинах (М. Малиновська);

// Ставати напруженішою, гнітючішою (про обстановку).

Тиша важчає. Терпнуть губи, Тиша репне навпіл ось-ось (В. Симоненко).

◇ (1) Ва́жчає на душі́, у кого, чиїй і без дод. – хто-небудь стає сумнішим, у когось посилюється поганий, гнітючий настрій.

З кожним часом важчало йому на душі і пустка зростала всередині, як провалля (В. Підмогильний);

– Ану, говори, послухаєм, – щоразу важчає на душі чоловіка. Не дочекався він такого, як хотілося, помічника (М. Стельмах).