важчати
ва́жчати
-аю, -аєш, недок.
1》 Набувати більшої ваги, ставати важчим.
2》 Втрачати рухливість, ослаблятися внаслідок утоми, сонливості і т. ін.
3》 Ставати труднішим у якомусь аспекті.
|| Проходити, відбуватися і т. ін. з більшим утрудненням, ніж до цього.
4》 перен. Набувати темніших, похмуріших тонів, робитися інтенсивнішим.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важчати — ва́жчати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- важчати — ВА́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок. 1. Ставати важким (у 1 знач.) або більш важким. Чим більше невід тягли, тим він усе важчав (Панас Мирний); Я звівся на ноги, сікач усе важчав і важчав, уже не міг його втримати однією рукою і взяв ув обидві (Ю. Словник української мови у 20 томах
- важчати — ВА́ЖЧАТИ (ставати важчим), ТЯ́ЖЧАТИ. — Док.: пова́жчати. Заглиблюємося в березовий гай.. Поступово наші кошики важчають (з газети); Чого ви мені у клунок наклали, що він так поважчав? (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
- важчати — Ва́жчати, -чаю, -чаєш, -чає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- важчати — ВА́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок. 1. Набувати більшої ваги, ставати важчим. Чим більше невід тягли, тим він усе важчав (Мирний, І, 1954, 313). 2. Втрачати рухливість, ослаблятися внаслідок утоми, сонливості і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- важчати — Важчати, -чаю, -єш гл. Дѣлаться тяжелѣе, тяжелѣть. Левч. 165. Словник української мови Грінченка