валування
ВАЛУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. валува́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
Як проходили хлопці темними вулицями, позаду їх піднімалося неприязне валування (Панас Мирний);
Крізь вітер долинуло собаче валування (П. Кочура);
Ані співу півнів, ані валування собак. Тиша (А. Шиян);
Навздогін лунає сміх поповича, запізніле валування гончаків і старого пса (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валування — валува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- валування — -я, с. Дія за знач. валувати 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валування — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
- валування — ВАЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. валува́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Як проходили хлопці темними вулицями, позаду їх піднімалося неприязне валування (Мирний, II, 1954, 183); Крізь вітер долинуло собаче валування (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах
- валування — Валува́ння, -ня с. Лай многихъ собакъ. Собаки де-где не спали. Як проходили хлопці темними вулицями. — позаду їх піднімалося неприязне валування. Мир. ХРВ. 240. Словник української мови Грінченка