валун
ВАЛУ́Н, а́, ч.
Великий округлий камінь – уламок гірської породи.
– В нас круг села каміння велике по полю, валуни (О. Ільченко);
Вони [бійці] лежали в густому чагарнику за кам'яними валунами (В. Кучер);
На березі частіше з'являлися валуни, кам'яні громаддя (О. Бердник);
Тут одразу починався древній Дніпро з сірими гранітними валунами впоперек течії, а над ним на кілька десятків метрів здіймалась угору залізобетонна підкова греблі (П. Загребельний).
△ (1) Ерати́чні валуни́, геол. – перенесені льодовиком на велику відстань валуни, які складаються перев. із порід, відсутніх у місцях їх відкладення.
Внаслідок великого материкового зледеніння, яке охопило північну частину Європи, ератичні валуни були винесені далеко до Півдня (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валун — валу́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- валун — [валун] -уна, м. (на) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў Орфоепічний словник української мови
- валун — Валун — boulder, cobble — *Geschiebe, Geröll – великий обкатаний уламок г.п. діаметром понад 10 см. За походженням розрізняють В. льодовикові, делювіальні, пролювіальні та алювіальні. Гірничий енциклопедичний словник
- валун — -а, ч. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валун — Гладиш Словник чужослів Павло Штепа
- валун — ВАЛУ́Н, а́, ч. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи. — В нас круг села каміння велике по полю, валуни (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 213); Вони [бійці] лежали в густому чагарнику за кам’яними валунами (Кучер, Чорноморці, 1956, 295). Словник української мови в 11 томах