1. Словник української мови у 20 томах

валютник

ВАЛЮ́ТНИК, а, ч., розм.

Той, хто займається незаконними операціями з іноземною валютою.

Валютник, метнувшись у першу крамничку, за мить приніс нам за крони .. копицю польських банкнотів (Олесь Досвітній);

Валютників повні трактири нічні (Л. Первомайський);

Порушено кримінальну справу стосовно валютників (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валютник — валю́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. валютник — -а, ч., розм. Спекулянт чужоземною валютою, що одержує прибутки, здійснюючи протизаконні валютні операції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валютник — Валю́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. валютник — ВАЛЮ́ТНИК, а, ч., розм. Спекулянт чужоземною валютою, що одержує прибутки, здійснюючи протизаконні валютні операції. Валютників повні трактири нічні (Перв., II, 1958, 294); Валютник, метнувшись у першу крамничку, за мить приніс нам за крони.. копицю польських банкнотів (Досв., Вибр., 1959, 97). Словник української мови в 11 томах