валянці

ВА́ЛЯНЦІ, ів, мн. (одн. ва́лянець, нця, ч.).

Те саме, що ва́лянки.

Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір (О. Довженко);

Останнім часом коло будинку “Слово” стали тупцяти підозрілі людці в чорних валянцях і кожушках – цьому характерному спецубранні тих суб'єктів, яким довго доводиться чатувати на одному місці в холодні зимові дні й ночі (Б. Антоненко-Давидович);

– Та чи ти маленький, чи ти з розуму вижив, що в дорогу отак вирушив? А чи в тебе валянців нема? (А. Шиян).