валяти

ВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. кого, що. Те саме, що вали́ти¹ 1.

Авентій був розбійник з пупку [пупка], Всіх тормошив, валяв на купку (І. Котляревський);

На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах гримів залізною бляхою (С. Чорнобривець);

Треба було валяти стовбури, поширюючи сектор обстрілу (О. Гончар).

2. що. Розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати вироби (з вовни, шерсті, пуху і т. ін.).

Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть (З. Тулуб);

Жили вони тут здавна, ще з десятого сторіччя, .. шили чоботи, одяг, шапки, валяли валянки, виготовляли вози, збрую, бочки, діжки, верстати для ткання, займалися дрібною торгівлею (В. Малик).

3. наказ. сп. валя́й (валя́йте), розм. Уживається для вираження спонукання до дії.

– Зашифрувала? Валяй далі: “Підпільний райком продовжує свою роботу” (Ю. Яновський);

– У мене є чудовий тост. – Валяйте! – прикинувся Тарас сп'янілим (Василь Шевчук);

– Гм... За дверима поплескати язиками хочеться, – блискав Лозовий своєю білозубою, ясноокою посмішкою... Гаразд, валяйте (М. Руденко).

4. що, діал. Забруднювати.

Помалу ступайте, Пилу не збивайте, Шмаття не валяйте (П. Чубинський).

◇ Вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг див. вали́ти¹;

(1) Валя́ти (кле́їти, стро́їти і т. ін.) ду́рня (рідко дурака́):

а) робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як треба.

[Вареник:] Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький);

– Тільки от що, Маріє, – затримав її Давид, – Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко);

Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій. – Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен. – Кинь дурня клеїти! – розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко);

б) прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає.

– Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. (М. Хвильовий);

– Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський);

– Зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб);

в) нічого не робити, байдикувати.

– В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле);

– Та вже ж краще ось так у вільний час .. ганяти дурня по шкільних коридорах (Ю. Збанацький);

– Іди до печей [на завод]. Там дурня не будеш клеїти... (М. Рудь).