валятися

ВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.

1. Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись.

Не ніживсь я зроду у неньки колін, В постелі впівдня не валявся (Л. Боровиковський);

Жінки валялися [у неділю] по садках на ряднах (Григорій Тютюнник);

// Лежати хворим.

– А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася .. хто за тобою ходив? (Панас Мирний);

Вчора цілий день валялась в такому стані, а сьогодні вже маюся ліпше, хоч іще не зовсім добре (Леся Українка);

// Лежати на землі, на підлозі (через сп'яніння, знесилення, відсутність притулку і т. ін.).

Дивився [шинкар], як п'яні мужики валялись під його шинком (І. Нечуй-Левицький);

[Микита:] І так же я чотири роки, як той пес голодний, валявся попід чужими тинами (М. Кропивницький);

Валяються [мужики] тижнями на пристані, доки в торбі харчів стане (А. Головко).

2. Лежати не на місці або недбало кинутим.

Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори (М. Коцюбинський);

На підлозі валялися подерті подушки, розбиті портрети, книжки, череп'я з посуду (Ю. Яновський);

// Лежати без застосування, подальшого руху.

– Не хочу, – каже [прокурор], – щоб діло валялося; підпишу, от йому і кінець! (Г. Квітка-Основ'яненко);

– У вас, чорноризців, гроші валяються в скринях без всякої користі (І. Нечуй-Левицький);

// Лежати не прибраним.

Тута ж валявсь пом'ятий явір, збита різучка-трава (Панас Мирний);

На вулицях часом тягнуться позривані телефонні дроти, стоять покинуті авто, .. іноді валяється труп коня, напівз'їдений собаками й котами (В. Винниченко);

Сотні тисяч трупів гнили в землі, валялись непохованими в лісах і болотах, по занедбаних полях і згарищах (О. Довженко).

3. діал. Забруднюватися.

Коло чого ходиш, тим і валяєшся (Сл. Гр.).

◇ (1) Валя́тися під нога́ми – бути легкодоступним, таким, що не потребує пошуків.

Романам В. Малика справді пощастило на сюжети, які валялися під ногами, та тільки він їх відкрив, і то ще невідомо, кому поталанило – історії з її сюжетами чи авторові (з газ.);

Теми ж під ногами валяються, лиш бери і знімай кіно! (з газ.);

І (ще й) кіт не валя́вся див. кіт;

(2) На доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́тися:

а) мати неабияку вартість, позитивні якості, високо цінуватися і становити рідкість.

– Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні. – Чортзна-що – скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються (М. Стельмах);

– Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар);

б) може знадобитися, бути потрібним для чого-небудь.

Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку – моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч);

А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків [свататися] (М. Стельмах).