валятися
ВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.
1. Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись.
Не ніживсь я зроду у неньки колін, В постелі впівдня не валявся (Бор., Тв., 1957, 88);
Жінки [у неділю] валялися по садках на ряднах (Тют., Вир, 1964, 174);
// Лежати хворим.
— А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася… хто за тобою ходив? (Мирний, III, 1954, 28);
Вчора цілий день валялась в такому стані, а сьогодні вже маюся ліпше, хоч іще не зовсім добре (Л. Укр., V, 1956, 245);
// Лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет).
— Не хочу, — каже [прокурор], — щоб діло валялося; підпишу, от йому і кінець! (Кв.-Осн., II, 1956, 178);
— У вас, чорноризців, гроші валяються в скринях без всякої користі (Н.-Лев., III, 1956, 383).
2. Лежати не на місці, недбало кинутим.
Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори (Коцюб., ІІ, 1955, 58);
На підлозі валялися подерті подушки, розбиті портрети, книжки, череп’я з посуду (Ю. Янов., ІІ, 1954, 35);
// Лежати на землі, на підлозі (внаслідок сп’яніння або знесилення, відсутності притулку і т. ін.).
Дивився [шинкар], як п’яні мужики валялись під його шинком (Н.-Лев., II, 1956, 369);
[Микита:] І так же я чотири роки, як той пес голодний валявся попід чужими тинами (Кроп., І, 1958, 114);
Валяються [мужики] тижнями на пристані, доки в торбі харчів стане (Головко, II, 1957, 218);
// Лежати не прибраним кудись.
Тута ж валявсь пом’ятий явір, збита різучка-трава (Мирний, IV, 1955, 12);
Сотні тисяч трупів гнили в землі, валялись непохованими в лісах і болотах, по занедбаних полях і згарищах (Довж., III, 1960, 78).
◊ Не валя́ється на (по) доро́зі (на ву́лиці, на смітті́ і т. ін.) — просто і легко або задарма не добудеш.
— Розум, молодче, по дорозі не валяється (Л. Укр., III, 1952, 482);
А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків [свататись] (Стельмах, Хліб.., 1959, 63).
3. рідко. Те саме, що вали́тися 1.
*Образно. Вітри гули, як навіжені, то падали в море, сторч перекидались, валялись на скелі (Н.-Лев., IV, 1956, 14).
4. Забруднюватися.
Коло чого ходиш, тим і валяєшся (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- валятися — валя́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- валятися — -яюся, -яєшся, недок. 1》 Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись. || Лежати хворим. || Лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет). 2》 Лежати не на місці, недбало кинутим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валятися — 1. лежати, вилежуватися, вилежатися, повилежуватися, залежуватися, залежатися, позалежуватися, належуватися, належатися, поналежуватися, полежувати, полежати, пролежувати, пролежати, попролежувати, перележувати, перележати 2. це забруджуватися Словник чужослів Павло Штепа
- валятися — ВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. 1. Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись. Не ніживсь я зроду у неньки колін, В постелі впівдня не валявся (Л. Словник української мови у 20 томах
- валятися — Яюсь, -яєшся, недок. Займатись коханням. В кімнаті над нами так ліжка стукають, коли вони там валяються. Словник сучасного українського сленгу
- валятися — див. лежати; лінитися; спати Словник синонімів Вусика
- валятися — валя́тися під нога́ми. Бути легко доступним, таким, що не потребує пошуків. Так, його (В. Малика) романам справді пощастило на сюжети, які валялися під ногами, та тільки він їх відкрив, і то ще невідомо... Фразеологічний словник української мови
- валятися — ВИЛЕ́ЖУВАТИСЯ (довго лежати, відпочиваючи або хворіючи), ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм., ОБЛЕ́ЖУВАТИСЯ розм., НАЛЕ́ЖУВАТИ розм. — Док.: ви́лежатися, відлежа́тися, облежа́тися. На березі, біля порома, вилежувалися голі запорожці (З. Словник синонімів української мови
- валятися — Валятися, -ляюся, -єшся гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. І. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся. Словник української мови Грінченка