валятися

валя́тися під нога́ми. Бути легко доступним, таким, що не потребує пошуків. Так, його (В. Малика) романам справді пощастило на сюжети, які валялися під ногами, та тільки він їх відкрив, і то ще невідомо, кому поталанило — історії з її сюжетами чи авторові (З газети).

і (ще й) кіт не валя́вся у кого. Хто-небудь ще нічого не робив. Он люди вже городи копають та орють, а в нас ще й кіт не валявся...— бубоніла стара Кухтиха (А. Іщук).

на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).

У нога́х ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) у кого, чиїх, перед ким і без додатка, зневажл. Дуже принижуватися перед ким-небудь, просячи щось або дякуючи за щось. — Допоможи він (батько) мені крихту, каплю… і я б тепер багач на всю губу був. І не приходилося б у чужих людей в ногах лазити, чужих прохати… (Панас Мирний); (Зінька:) Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм… (М. Кропивницький); Він ось.. повинен у ногах лазити та дякувати, що подушне все до копієчки заплатив (Панас Мирний); (Степан:) Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона (М. Кропивницький); Смерті він боявся, Енея у ногах валявся. Просив живцем в неволю взять (І. Котляревський).