1. Словник синонімів Вусика

валяти

I

(повалити), завалювати, звалювати, кидати, кидонути, перевертати, перекидати, підсікати, скидати, турляти, штургонути, штурлятри

Фразеологічні синоніми: брязкати об землю; збивати з ніг; ударяти об землю; хряпати об землю

II

див. увільняти

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валяти — валя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. валяти — -яю, -яєш, недок. 1》 перех. Те саме, що валити I 1). 2》 перех.Забруднювати. 3》 перех. Розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати (з вовни, шерсті, пуху тварин і т. ін.). 4》 неперех., наказ. сп. валяй (валяйте), розм. Має знач. спонукання до дії. 5》 зах. Каструвати коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валяти — 1. валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати, повалювати, повалити, розвалювати, розвалити, порозвалювати, див. розоряти... Словник чужослів Павло Штепа
  4. валяти — ВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Те саме, що вали́ти¹ 1. Авентій був розбійник з пупку [пупка], Всіх тормошив, валяв на купку (І. Котляревський); На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах гримів залізною бляхою (С. Словник української мови у 20 томах
  5. валяти — тільки наказ. сп. Починати. Ну, і що ж? Валяй, нарізай, тільки в двох словах (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
  6. валяти — вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг кого і без додатка. 1. Змушувати кого-небудь лягти, впасти (від хвороби, втоми і т. ін.); позбавляти кого-небудь можливості триматися на ногах. Фразеологічний словник української мови
  7. валяти — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. валяти — ВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. Те саме, що вали́ти¹ 1. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку (Котл., І, 1952, 195); На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах гримів залізною бляхою (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  9. валяти — Валя́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт росердився, налітає і хату валяє. Рудч. Ск. II. 116. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. АД. І. 2) Валять (сукно). 3) Бить, сбивать (съ дерева). 4) Пачкать, марать. Словник української мови Грінченка