валяти

I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.: звали́ти, повали́ти, поваля́ти, переки́нути, переверну́ти, пове́ргнути, пове́ргти, зве́ргнути, зве́ргти. Щось важке наближається до пасіки.. й вулля (вулики) валить (Марко Вовчок); То буря.. вікові дуби валя, мов пруття! (Г. Квітка-Основ'яненко); Васюта підбіг ззаду, вхопив Панаса та й звалив (Б. Грінченко); Вітер налітає, Людям хати перекидає (П. Тичина); Вози (запоріжці) перевертають, панів із кармазину.. обдирають (П. Куліш); Намагались (стрільці) поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (А. Хижняк); При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку (І. Микитенко).

ВАЛИ́ТИ (позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати — про втому, хворобу, сон і т. ін.), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ. — Док.: звали́ти, повали́ти. Незважаючи ні на втому, що валила з сідел, ні на темряву,.. всі були сповнені пориву.. будь-що пробитись до Києва (О. Гончар); Млявина та смага З ніг валяє небораків, Бідолах дорожніх (І. Манжура); Важке запалення легенів звалило його на третій день (З. Тулуб).

ВАЛЯ́ТИ (розминаючи, дуже ущільнювати вовну, виготовляти повсть, сукно тощо), ЗБИВА́ТИ. На водяних млинах валяли сукно й повсть; Збивати сукно.

ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм., УМА́ЗАТИ (ВМА́ЗАТИ) перев. чим, розм. рідше; ЗАМАЗУ́РИТИ розм., ЗАМУ́РЗАТИ розм. (звичайно обличчя); ВИ́ВАЛЯТИ розм., ПОВАЛЯ́ТИ розм., ЗАВОЗИ́ТИ розм., ВИ́ВОЗИТИ розм., ЗАШМАРУВА́ТИ розм., ОБШМАРУВА́ТИ (ОШМАРУВА́ТИ) розм., ВИ́ШМАРУВАТИ розм., ЗАТЯГА́ТИ розм., ЗАТАСКА́ТИ розм., ЗАВАЛЯ́ТИ діал., ЗАМИ́ЗКАТИ діал., ЗАШУРУВА́ТИ діал., ВИ́ШУРУВАТИ діал. (перев. одяг — забруднити кругом, з усіх боків внаслідок неохайного користування, довгого носіння і т. п.); ЗАМА́ЦАТИ розм., ЗАХВАТА́ТИ розм., ЗАТАЛА́ПАТИ діал. (забруднити, часто беручи, хапаючи руками); ЗАПЛЯМУВА́ТИ, ЗАПЛЯМИ́ТИ розм., СПЛЯМИ́ТИ рідше, СПЛЯМУВА́ТИ рідше, ОБПЛЯМИ́ТИ рідко (забруднити, залишивши плями); ЗАМАСТИ́ТИ розм., ОБМАСТИ́ТИ розм., УМАСТИ́ТИ (ВМАСТИ́ТИ) розм., ОБКВА́ЦЯТИ (ОБКВА́ЦАТИ) розм. (звичайно якою-небудь в'язкою, липкою масою, речовиною); ЗАБОЛОТИ́ТИ (гряззю, багном); ЗАЯЛО́ЗИТИ, ЗАСА́ЛИТИ, ЗАСМАЛЬЦЮВА́ТИ, ВИ́ЯЛОЗИТИ розм., ЗАМУСО́ЛИТИ розм., ОБСМАЛЬЦЮВА́ТИ розм. (чим-небудь жирним по всій поверхні). — Недок.: брудни́ти, забру́днювати, каля́ти, ма́зати, зама́зувати, вима́зувати, убира́ти (вбира́ти), заги́джувати, ума́зувати (вма́зувати), замазу́рювати, заму́рзувати, му́рзати, валя́ти, обшмаро́вувати (ошмаро́вувати), зата́скувати, ми́зкати, зама́цувати, плями́ти, плямува́ти, заплямо́вувати, масти́ти, зама́щувати, обма́щувати, ума́щувати (вма́щувати), заболо́чувати, заяло́жувати, яло́зити розм. заса́лювати, засмальцьо́вувати, замусо́лювати, обсмальцьо́вувати. Мокре пале листя шелестить так смутно... та й сукню може забруднити, покаляти (Леся Українка); Тико вибруднив руки і хотів їх помити, присівши біля води (М. Трублаїні); — Який чорт наддав вам закидати ванну, закаляти її своїми брудними колодками? (Я. Качура); — Навіщо ти, Васильку, замазав білу сорочку ожиною? (І. Нечуй-Левицький); Нові з фабричної тканини штани на колінах він вимазав у фарбу (С. Чорнобривець); Не було гірше роботи згромаджувати кістрицю, — мокра, колюча, вона і помаже її всю, і руки поколе, і ноги подряпа (Панас Мирний); Убрав ноги в куряву (Словник Б. Грінченка); Старий дід замурзав морду (юшкою) трохи не по самі вуха (І. Нечуй-Левицький); (Надія:) Це дорогий у мене килим: такого другого де його тепер і знайти, а ви його мені завозите, помнете (С. Васильченко); Ввійшов (Невеличкий) досередини, обмацав доокола стіни, але не намацав нічого, лиш заваляв собі чимсь пальці (І. Франко); Носили пісок.., зашурували одежу, запорошили собі очі (Леся Українка); Обзирали (дами) свої сукні, щоб не сплямити дотиком об цеглу, каміння (І. Франко); Скакала (Мишка) йому на ногу і умастила землею штани (М. Коцюбинський); Заболотити чоботи; — Оце тисяча обстрьопаними, старими бумажками ... Та й заялозили ж їх діди та баби! (І. Нечуй-Левицький); Глянь, як засалив рукава (Словник Б. Грінченка); — Ти де, дівчисько, так свою пику засмальцювала? — пожартував Гнат (М. Стельмах).