валянці
ВА́ЛЯНЦІ, ів, мн. (одн. ва́лянець, нця, ч.). Те саме, що ва́лянки.
— Та чи ти маленький, чи ти з розуму вижив, що в дорогу отак вирушив? А чи в тебе валянців нема? (Шиян, Баланда, 1957, 17);
Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валянці — -ів, мн. (одн. валянець, -нця, ч.). Те саме, що валянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валянці — ВА́ЛЯНЦІ, ів, мн. (одн. ва́лянець, нця, ч.). Те саме, що ва́лянки. Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір (О. Словник української мови у 20 томах
- валянці — див. валянки Словник синонімів Вусика