ванти
ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.).
1. мор. Канати, якими кріпляться щогли з бортів.
Тримаючись за ванти, матроси стрімко піднімаються вгору по канатних сходах (О. Довженко);
В снастях висвистував вітер.., ванти скрипіли від натуги (Д. Ткач).
2. Сталеві троси для кріплення висячих конструкцій, антен, мостів, радіощогл і т. ін.
Змонтований міст буде підвішений на 168 вантах (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ванти — вант, мн. (одн. ванта, -и, ж.), мор. Сталеві або прядив'яні канати для кріплення щогл і піднімання по них, згортання і напинання корабельних вітрил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ванти — ва́нти (голл. want) відтяжки, що дотримують з боків вертикально розташовані предмети (напр., щогли). Словник іншомовних слів Мельничука
- ванти — ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.), мор. Сталеві або прядив’яні канати для кріплення щогл і піднімання по них. В снастях висвистував вітер.. Словник української мови в 11 томах