ванти
ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.), мор. Сталеві або прядив’яні канати для кріплення щогл і піднімання по них.
В снастях висвистував вітер.., ванти скрипіли від натуги (Ткач, Моряки, 1948, 120);
Тримаючись за ванти, матроси стрімко піднімаються вгору по канатних сходах (Довж., Зач. Десна, 1957, 402).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ванти — вант, мн. (одн. ванта, -и, ж.), мор. Сталеві або прядив'яні канати для кріплення щогл і піднімання по них, згортання і напинання корабельних вітрил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ванти — ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.). 1. мор. Канати, якими кріпляться щогли з бортів. Тримаючись за ванти, матроси стрімко піднімаються вгору по канатних сходах (О. Довженко); В снастях висвистував вітер.., ванти скрипіли від натуги (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
- ванти — ва́нти (голл. want) відтяжки, що дотримують з боків вертикально розташовані предмети (напр., щогли). Словник іншомовних слів Мельничука