1. Словник української мови у 20 томах

вариво

ВА́РИВО, а, с.

1. Те, що вариться або зварене (страва, їжа і т. ін.).

На припічку палав вогонь, жінки варили якесь вариво (М. Коцюбинський);

Діти набирали того варива дерев'яними ложками (В. Кучер);

Хазяйка саме виносила поросятам якесь вариво, що парувало на морозі в дерев'яному відрі (М. Руденко);

* Образно. Безвітряна спека перетворила повітря в гаряче вариво (Яків Баш).

2. розм. Кількість їстівного, потрібна для варіння на один раз.

Оцих раків буде на вариво (Сл. Гр.);

Риба не ловилась, пшоно вийшло. Ще вчора думалось [хлопцям], що його там на кілька варив буде, а виявилось – на дні пакета одна пригорща (Ю. Збанацький).

3. розм. Те саме, що варі́ння.

Карпо і Одарка порішили ховати [покійника] впівдні: до того часу можна з варивом справитись (Панас Мирний);

Кухар розумівся на вариві далеко ліпше, ніж сама пані (І. Франко).

4. перен. Суміш, поєднання чогось.

Я бачу все, але ніщо з того не доходить до мене, бо моє серце кипить у вариві тих смоляних думок (М. Івченко);

Данило з подивом прислухався до крученої мови Магазаника: якесь вариво він, певне, й захопив із різних книг та й пристосував його до своєї сплюгавілої душі (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вариво — ва́риво 1 іменник середнього роду страва або щось, що її нагадує ва́риво 2 іменник середнього роду варіння Орфографічний словник української мови
  2. вариво — Страва, ЇЖА, варунок, як ім. <�печене й> варене; (дія) варення, варіння. Словник синонімів Караванського
  3. вариво — -а, с. 1》 Те, що вариться або зварене (страва і т. ін.). 2》 розм. Кількість їстівного, потрібна для варіння на один раз. 3》 розм. Те саме, що варіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вариво — А, с., нарк. Наркотичні речовини для внутрішньовенних ін'єкцій. Словник сучасного українського сленгу
  5. вариво — I варене, варка, страва II див. їда Словник синонімів Вусика
  6. вариво — ВАРІ́ННЯ (готування їжі за допомогою вогню), ВА́РЕННЯ, ВА́РИВО розм., КУ́ХНЯ рідко, ГОТІ́ВЛЯ діал. Вона вирішила будь-що опанувати складне мистецтво варіння їжі (Ю. Збанацький); Господиня перебирала квасолю для варення (І. Словник синонімів української мови
  7. вариво — Ва́риво, -ва, -ву; -рива, -рив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вариво — ВА́РИВО, а, с. 1. Те, що вариться або зварене (страва і т. ін.). На припічку палав вогонь, жінки варили якесь вариво (Коцюб., І, 1955, 371); Діти набирали того варива дерев’яними ложками (Кучер, Пов. і опов. Словник української мови в 11 томах
  9. вариво — Вариво, -ва с. = варево. Словник української мови Грінченка