варнякати
ВАРНЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., що, про що і без дод., зневажл.
1. Говорити щось неістотне, пусте або ж непотрібне, недоречне; базікати, теревенити.
П'яний буде варнякати цілу ніч! (Панас Мирний);
Василь Іванович став сердитись. – Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (С. Васильченко);
Засвітити б світло, так не можна, бо ще прилізе Стьопочка і почне варнякати про любов і оргвисновки (М. Стельмах);
– Не варнякайте дурниць! – сказав Живокіст (М. Білкун).
2. Говорити незрозуміло, невиразно.
Розказує, руками бовта, слова варнякає не наші (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Та як же мені, сину, не смутитися, – не второпала мати моєї вченої мови, – коли ти, бачу, свого роду відцурався, он уже по-якому до матері став варнякати! (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- варнякати — варня́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- варнякати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Верзти щось неістотне, пусте; базікати, теревенити. 2》 Говорити невиразно, незрозуміло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варнякати — див. говорити; просторікувати Словник синонімів Вусика
- варнякати — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
- варнякати — ВАРНЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. 1. Говорити щось неістотне, пусте; базікати, теревенити. П’яний буде варнякати цілу ніч! (Мирний, III, 1954, 219); — Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (Вас., І, 1959, 69). Словник української мови в 11 томах