вартівниця

ВАРТІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до вартівни́к.

Тут [у наметі] також стояло ложе, прикрите тканинами й велетенською ведмежою шкурою. Було приготоване для дами-вартівниці. Чергуючись із товаришкою, обидві могли частину ночі дрімати (Н. Королева);

Автор змальовує українську жінку як вартівницю сімейного вогнища та культурних традицій, що користується великим авторитетом у сім'ї, державі та суспільстві (з наук.-попул. літ.);

Трудилася весь час дояркою, аж до виходу на пенсію, а потім тривалий час була вартівницею, охороняла на бригаді трактори, сіялки (з газ.).