1. Словник української мови у 20 томах

вартівничий

ВАРТІВНИ́ЧИЙ, а, е, заст.

Вартовий.

Кого ж йому поставити на ті чати, де знайти вартівничого, щоб зорив в усі сторони й перестрівав біду за тисячу верст од рідного дому? (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вартівничий — -а, -е. Прикм. до вартівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вартівничий — див. вартовий Словник синонімів Вусика
  3. вартівничий — Вартівни́чий, -чого; -ни́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)