варіація

ВАРІА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Видозміна другорядних елементів, частковостей чого-небудь при збереженні основного змісту, задуму; варіант.

І я хотів би, коли прийде і мій день, так само всміхнутися своїй смерті, як зараз мимоволі всміхаюся гомінливому, роздрібленому в незліченних варіаціях, але суцільному, невсипущому життю (Б. Антоненко-Давидович);

Він міг щоразу в іншій варіації розповісти про свої наміри, сумніви, вагання (Іван Ле).

2. муз. Музична форма, основана на видозміні теми, написаній композитором або запозиченій ним.

Настя й собі довгенько опиналась, церемонилась, одначе сіла й непогано заграла варіацію (І. Нечуй-Левицький);

Засоби варіацій музичної теми різноманітні, серед них – мелодійне, гармонійне, ритмічне варіювання, зміна темпу, тональності, варіювання фактури та ін. (з наук. літ.);

Витоки варіацій – у народній творчості, у змінах, яким піддається пісенна форма при повторах (з наук.-попул. літ.);

// Музичний твір, танець і т. ін., що являє собою повторення і розробку основної теми в різних видозмінах.

Климент Васильович виконав варіації на теми народних пісень – присутнім вони теж вельми сподобались – і уступив місце Захарію (М. Олійник).

3. біол. Зміни, деякі відхилення від основного типу у тварин і рослин.

У породі, крім описаного середнього типу, є ще два типи коней, які являють собою варіації в бік більшої масивності та в бік полегшеності (з наук. літ.);

Варіації, тобто зміни бруньок і пагонів, що з них виростають, трапляються у плодових рослин досить рідко (з наук.-попул. літ.).

4. мат. Мала зміна незалежної змінної або функціоналу.

Поняття “варіація” було введене в рамках методу варіацій дослідження екстремальних задач, основаного на малих зміщеннях аргументу і вивчення того, як залежно від них змінюються функціонали (з наук. літ.).

5. У балеті – невеликий сольний класичний танець, звичайно технічно складний.

У Лондоні балерина дебютувала у варіації “Сон” у балеті “Раймонда” (з газ.).

△ (1) Варіа́ція пара́метрів – будь-які відхилення параметрів від значень, прийнятих за вихідні.

У більшості випадків у вимірювальному приладі можна знайти або передбачити такі елементи, варіація параметрів яких найвідчутніше позначається на його систематичній похибці (погрішності) (з наук.-попул. літ.);

(2) Магні́тні варіа́ції, геол. – зміна напруження магнітного поля Землі залежно від часу.

Магнітні варіації обумовлені існуванням як внутрішніх, так і зовнішніх стосовно поверхні Землі джерел магнітного поля (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варіація — варіа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. варіація — -ї, ж. 1》 Видозміна другорядних елементів чого-небудь при збереженні основи. 2》 Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу. || мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. варіація — варіа́ція (від лат. variatio – зміна) 1. Видозміна музичної теми, мелодії або її супроводу. 2. В 6алеті – невеликий сольний класичний танець, звичайно технічно складний. 3. біол. Таксономічна категорія (див. варієтет). 4. Основне поняття варіаційного числення. Див. також варіанта. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. варіація — Математичне поняття в ділянці комбінаторики: 1. в. без повторювань — кожна k-елементна послідовність, утворена з елементів даної n-елементної множини (k≤n), в якій кожний елемент множини може зустрічатися лише раз, їхня кількість дорівнює (n k)k!=n!/(n!... Універсальний словник-енциклопедія
  5. варіація — РІЗНО́ВИД (окремий вид якоїсь загальної категорії, типу, явища тощо), РІЗНОВИ́ДНІСТЬ, ВИДОЗМІ́НА, ВАРІА́НТ, ҐАТУ́НОК, ВАРІА́ЦІЯ, МОДИФІКА́ЦІЯ (предмет або явище, зміна якого характеризується появою в нього нових ознак... Словник синонімів української мови
  6. варіація — ВАРІА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Видозміна другорядних елементів чого-небудь при збереженні основи. Він міг щоразу в іншій варіації розповісти про свої наміри, сумніви, вагання (Ле, Міжгір’я, 1953, 75). 2. Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу. Словник української мови в 11 томах
  7. варіація — (лат. — різниця) Один із композиційних засобів, що полягає у видозміненні, різноманітності зв'язків між окремими елементами або багатогранним перетворенням вихідного інваріанта. Архітектура і монументальне мистецтво