1. Словник української мови у 20 томах

васалітет

ВАСАЛІТЕ́Т, у, ч., іст.

У середні віки – система відносин особистої залежності одних феодалів – васалів від інших – сеньйорів.

Васалітет як розвинутий інститут сформувався у VIII–IX століттях у Франкській державі, де королі й великі феодали давали за службу землю, рухомість або яке-небудь інше джерело прибутку (з наук. літ.);

Найбільш завершені форми васалітет і феодальна ієрархічна драбина отримали у країнах Західної Європи (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. васалітет — васаліте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. васалітет — -у, ч. У середні віки в Західній Європі – система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. васалітет — васаліте́т (франц. vassalite, від лат. vassus – слуга) за середньовіччя система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів [(сеньйорів (1)]. Словник іншомовних слів Мельничука