ввіряти
ВВІРЯ́ТИ¹ (УВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВВІ́РИТИ (УВІ́РИТИ), рю, риш, док.
1. кого, що. На основі довіри віддавати когось або щось у чиєсь розпорядження, на збереження, доручати чиїмось турботам.
Тобі, народ блаженной України .. Тобі, твоїм синам, Ці кáзки, мов діток своїх, ввіряю (М. Зеров);
– Хочу ввірити тобі життя людське. Будеш за пораненими бійцями доглядати (М. Стельмах);
// Розкривати, довіряти таємницю.
З відкритим серцем юнаки і світлі радощі, і болі мені ввіряли залюбки (М. Упеник).
2. на кого, рідко. Покладатися на кого-небудь, довіряти комусь.
– Я на вас увіряв, а ви... (А. Кримський).
ВВІРЯ́ТИ² див. увіря́ти¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ввіряти — ввіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ввіряти — (увіряти), -яю, -яєш, недок., ввірити (увірити), -рю, -риш, док. 1》 перех. Покладаючись на кого-, що-небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю. || Довіряючи, розкривати, розповідати те, що не підлягає розголосу. 2》 неперех. Покладатися на кого-небудь, довіряти комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ввіряти — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
- ввіряти — ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВВІ́РИТИ (УВІ́РИТИ), рю, риш, док. 1. перех. Покладаючись на кого-, що-небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю. Словник української мови в 11 томах