вгору
ВГО́РУ (УГО́РУ), присл.
1. Догори; протилежне вниз.
Защебетав жайворонок, Угору летючи (Т. Шевченко);
Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (І. Нечуй-Левицький);
// За напрямом до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь.
Хміль, березка чіплялись за його [бузку] тонкі гілки, лізли угору, спускалися униз, уростали у землю і знову піднімалися (Панас Мирний);
В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах (М. Коцюбинський);
На гору – все вгору та вгору – в'юниться дорога (Ю. Смолич);
Пішли угору стежкою крутою (І. Гончаренко);
// Назовні внутрішнім боком; навиворіт.
Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).
2. перен. До вищого ступеня, рівня, розвитку, стану і т. ін.
Книжки, розумова розмова з молодим товариством піднімала його вгору (Панас Мирний);
Орали ми, кували, сіяли, стругали – Ми не село – життя угору підіймали (М. Стельмах).
3. За напрямком до верхів'я, до початку річки, а також проти її течії.
І поплив пароплав угору Дніпром (А. Головко).
Значення в інших словниках
- вгору — вго́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вгору — ВГОРУ (УГОРУ) – В (У) ГОРУ Вгору (угору), присл. За напрямком догори; до вищого ступеня, рівня розвитку, стану тощо. Тут справник простяг руки вгору (О.Довженко); Піднімається сонце угору (Панас Мирний); – Слава отаманові! – закипіла юрба, полетіли шапки вгору (Р.Іваничук). В (у) гору, ім. з прийм. Літературне слововживання
- вгору — пр., догори, не вділ, не вниз, поет. горі, д'горі, (з шахти) нагора; (річкою) проти течії чого. Словник синонімів Караванського
- вгору — (угору), присл. 1》 За напрямком догори; прот. вниз. || За напрямком до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь. || Назовні внутрішнім боком; навиворіт. 2》 перен. До вищого ступеня, рівня (розвитку, стану і т. ін.). 3》 За напрямком до верхів'я, до початку річки – проти течії річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вгору — (аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи!... Фразеологічний словник української мови
- вгору — ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. Словник синонімів української мови
- вгору — Вго́ру, присл. Рости́, рости́, топо́ленько, все вго́ру та вго́ру (Шевч.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вгору — ВГО́РУ (УГО́РУ), присл. 1. За напрямком догори; протилежне вниз. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Шевч., І, 1951, 6); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах