вгору

(аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну (війну), — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

(аж (на́че, нена́че і т. ін.)) світ (вго́ру) підня́вся кому. У кого-небудь поліпшився настрій, самопочуття і т. ін. Ясна річ, світ йому вгору піднявся, коли вздрів .. постаті козацтва (О. Ільченко); Ївзі неначе світ піднявся! Віддихнувши трошки після сліз, пішла за жандармом (Г. Квітка-Основ’яненко); — Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! (Марко Вовчок).

а́кції підви́щуються (підніма́ються) / підви́щилися (підняли́ся) чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь збільшуються. — В тебе (Антонеску) голова пуста, недарма на твоє місце Гітлер призначив генерала Ліста, хоч, правда, від цієї операції не підвищились його акції (В. Кучер); — Як піднялися б його акції на виборах до Академії після такого відрядження! (А. Дімаров). а́кції пішли́ вго́ру. Мої акції пішли вгору! Але це мене не втішило. Треба ще заспокоїти колектив (З журналу).

ви́соко піти́ (вго́ру). Зайняти визначне становище в суспільстві, в певній сфері діяльності. — По службі ти високо підеш, хороше жити будеш (Григорій Тютюнник); Подякуй за це від мене Шестірному, скажи йому, що він не забариться високо піти вгору (Панас Мирний).

де́рти но́са (го́лову) (вго́ру) перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка (візка) отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́ртися вго́ру, зневажл. Прагнути зайняти високе або вище становище в суспільстві. (Виборний:) Ой, ви, письменні! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите (І. Котляревський).

(і) вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін) кому і без додатка. Хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу. За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси — вгору ніколи глянути (М. Зарудний); Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років (навчання), — їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Ю. Яновський); За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко).

іти́ / піти́ вго́ру. 1. Добиватися вищого становища, положення в суспільстві. “Тепер козаки побиті,— думав Єремія, їдучи до Варшави .. Час мені ставати до свого діла. Час мені йти вгору, підніматися високо, як тілько мога (тільки можна)!..” (І. Нечуй-Левицький); Інший би гордився твоїми успіхами, становищем, тим, що йдеш угору, а цей? Рідний батько при людях наклеп на тебе зводить, ГЕСи якісь приліпив, затоплення Скарбного (О. Гончар). іти́ уго́ру все та вго́ру. Вишняк ішов угору все та вгору. Вишнячка йшла ушир усе та вшир (Л. Костенко). 2. Успішно розвиватися, поліпшуватися і т. ін. На базі сучасної техніки швидко йдуть вгору галузі легкої й харчової промисловості (З журналу); В кінці 50-х років садівництво в Донбасі швидко йде вгору (З журналу); Діла бідняків швидко пішли вгору (Г. Григор’єв). 3. Підвищуватися в ціні; дорожчати. Віск земний не мав конкуренції. Віск пішов угору (І. Франко).

ки́рпа вго́ру у кого і без додатка. Хто-небудь тримається з погордою, зарозуміло, зверхньо дивиться на кого-небудь. Тепер, бачиш, у багачі він лізе, кирпа вгору й вітатися не хоче (З усн. мови). ки́рпонька вго́ру. Приходжу. Кум дома — рад, вітає .. Вітає і кумова жінка — вітає, а кирпонька вгору (Марко Вовчок).

не дава́ти / не да́ти і вго́ру гля́нути кому. 1. Дуже завантажувати, обтяжувати кого-небудь якоюсь роботою, обов’язками, зовсім не залишаючи вільного часу. Савинський обіцяв мені принести свої переклади.., а на сім тижні йому п. Антоновичка не дала і вгору глянути (Леся Українка). 2. без додатка. Дуже швидко, відразу, не гаючись. У хату вскочили два лакеї і, схопивши Федора під руки, не дали, як кажуть, і вгору глянути — повели в двір (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вгору — вго́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вгору — ВГОРУ (УГОРУ) – В (У) ГОРУ Вгору (угору), присл. За напрямком догори; до вищого ступеня, рівня розвитку, стану тощо. Тут справник простяг руки вгору (О.Довженко); Піднімається сонце угору (Панас Мирний); – Слава отаманові! – закипіла юрба, полетіли шапки вгору (Р.Іваничук). В (у) гору, ім. з прийм. Літературне слововживання
  3. вгору — пр., догори, не вділ, не вниз, поет. горі, д'горі, (з шахти) нагора; (річкою) проти течії чого. Словник синонімів Караванського
  4. вгору — (угору), присл. 1》 За напрямком догори; прот. вниз. || За напрямком до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь. || Назовні внутрішнім боком; навиворіт. 2》 перен. До вищого ступеня, рівня (розвитку, стану і т. ін.). 3》 За напрямком до верхів'я, до початку річки – проти течії річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вгору — ВГО́РУ (УГО́РУ), присл. 1. Догори; протилежне вниз. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Т. Шевченко); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (І. Нечуй-Левицький); // За напрямом до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. вгору — ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. Словник синонімів української мови
  7. вгору — Вго́ру, присл. Рости́, рости́, топо́ленько, все вго́ру та вго́ру (Шевч.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вгору — ВГО́РУ (УГО́РУ), присл. 1. За напрямком догори; протилежне вниз. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Шевч., І, 1951, 6); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах