вдовичка
ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, ж.
Пестл. до вдови́ця.
З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (О. Гончар);
// ірон. Вдова.
Настрашений бувший [колишній] цісарський жандарм .. покинув загріте леговисько, а на нім молоду, по вбитому на війні чоловікові, вдовичку (У. Самчук);
Демко сьогодні жениться. – І хто ж вона? – запитує вкрай здивована Світлана. – Вгадай... – Удовичка якась, бо він же тюхтій... (Микита Чернявський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдовичка — вдови́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вдовичка — (удовичка), -и, ж. Зменш.-пестл. до вдовиця (удовиця). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдовичка — див. вдова Словник синонімів Вусика
- вдовичка — Вдови́чка, -чки, -чці; -ви́чки, -ви́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вдовичка — ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, ж. Пестл. до вдова́. З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (Гончар, Таврія.., 1957, 626). Словник української мови в 11 томах