величальний

ВЕЛИЧА́ЛЬНИЙ, а, е.

Признач. для вшанування, звеличення кого-небудь.

Никифор .. побачив тільки кількох священиків у блискучих ризах. Помахуючи кадилами, вони співали величальну молитву (С. Скляренко);

Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи, не викаблучувалися блазні й потішники (П. Загребельний);

Тихо, тихо сіялись сніжинки, і десь неподалік співали величальну пісню молодому (Ю. Логвин);

// у знач. ім. велича́льна, ної, ж., фольк. Обрядова пісня, що співається на вшанування, звеличення кого-, чого-небудь.

У шклівській залі закоханих марш Мендельсона замінили галицькою величальною – стародавньою обрядовою весільною композицією (з газ.).