вельвічія
ВЕЛЬВІ́ЧІЯ, ї, ж.
Голонасінна рослина родини вельвічієвих із довгим потужним коренем і коротким стовбуром.
Корінь вельвічії має довжину 1,5–3 м (з наук.-попул. літ.);
На узбережжі південно-західної частини Африки росте одна з найдивовижніших рослин на Землі – вельвічія, реліктова рослина, яка існує з давніх часів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вельвічія — -ї, ж. Рослина родина вельвічієвих, що росте тільки в прибережних пустелях Південно-Західної Африки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вельвічія — вельві́чія голонасінна рослина класу гнетових. Поширена в Південній Африці. Має довге коріння, велике (до 3 м) листя. Від прізвища мандрівника німецького ботаніка Ф. Вельвіча. Словник іншомовних слів Мельничука