веліт

ВЕЛІ́Т, а, ч., іст.

Давньоримський легкоозброєний піхотинець.

Як згадується в деяких джерелах, веліти одягали на шоломи вовчі шкури, щоб їхні центуріони могли впізнати своїх воїнів (з наук.-попул. літ.);

В озброєнні веліта були короткий меч і декілька метальних дротиків (з навч. літ.).