веління

ВЕЛІ́ННЯ, я, с.

Наказ, вимога, розпорядження.

Коли ж вона механічно, мов автомат, виконала його веління, він тихо, ледь чутно промовив: – Тепер іди... Іди... (М. Руденко);

Повертатися до Києва без веління князя Володимира Борис не смів (П. Загребельний);

За батьковим велінням я опинився в услузі в пана чернігівського полковника (Ю. Мушкетик).

◇ (1) За велі́нням (за по́кликом) се́рця (душі́) – відповідно до своїх прагнень, бажань, почуттів, інтересів і т. ін.

– Не сам іду з землі Тиверської, беру з собою й ладо своє, Зоринку з Веселого Долу. Завважте, не з волі жереба – за велінням серця йде зі мною (Д. Міщенко);

Лікар починається з любові. З любові до людей, зі співчуття, з поваги до їхніх страждань, із бажання допомогти. Я впевнений – Едик усе це розуміє і йде до медичного інституту за покликом серця (Ю. Мушкетик);

Люди виявляли зразки масового героїзму як у тилу, так і особливо на фронті, не з-під палиці, а за велінням душі (із журн.);

(2) По щу́чому велі́нню <�За щу́чим велі́нням>:

а) (фольк.) без докладання зусиль; ніби в казці.

[Марфа Варфоломіївна:] Не все коїться по нашому хотінню, по щучому велінню (М. Кропивницький);

Та все те [щасливе життя] прийшло не по щучому велінню, а в нелегкій праці, в дерзанні, в боротьбі з труднощами (І. Цюпа);

б) негайно, дуже швидко.

– Запам'ятай мої слова. Коли що тобі захочеться – скажи тільки: – За щучим велінням, за моїм хотінням (з казки);

[Старшина:] Щоб через півгодини коні були перед порогом! Чуєш? Щоб мені по щучому велінню! (М. Кропивницький).