1. Словник синонімів української мови

веління

НАКА́З (узагалі вказівка комусь зробити, виконати що-небудь або не робити чогось), ВЕЛІ́ННЯ заст., уроч., ПОВЕЛІ́ННЯ книжн., ПРИКА́З заст., УКА́З заст. розм., РО́ЗКАЗ заст.; РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (у менш категоричній формі); КОМА́НДА (розпорядження, висловлене коротко і владно); ЗАГА́ДУВАННЯ розм. (розпорядження виконати якесь доручення, завдання, що дається звичайно заздалегідь). Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Григорій Тютюнник); Своїх (дітей) у нього не було — він і не женився в безкінечних учительських мандрах за велінням шкільних інспекторів (П. Козланюк); Не вам (дурням) Тарасько цей указ скомпоновав (скомпонував): Він сам розумний був, розумним і писав (П. Гулак-Артемовський); Пан не дозволяв і на годину кидати лісу, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок); В домашнім приміщенні інженера Грекова іде оперативна нарада. Греков дає останні розпорядження (О. Довженко); Валентин повзав коліньми попід столом, а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди по першій Вальчиній команді (О. Гончар); Ходить (Уляна) на роботу без загадування (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веління — велі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. веління — [веил’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін' Орфоепічний словник української мови
  3. веління — -я, с. Наказ, вимога, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. веління — ВЕЛІ́ННЯ, я, с. Наказ, вимога, розпорядження. Коли ж вона механічно, мов автомат, виконала його веління, він тихо, ледь чутно промовив: – Тепер іди... Іди... (М. Руденко); Повертатися до Києва без веління князя Володимира Борис не смів (П. Словник української мови у 20 томах
  5. веління — див. наказ Словник синонімів Вусика
  6. веління — по щу́чому велі́нню. 1. Без докладання зусиль; ніби в казці. Та все те (щасливе життя) прийшло не по щучому велінню, а в нелегкій праці, в дерзанні, в боротьбі з труднощами (І. Цюпа). 2. Негайно, дуже швидко. Фразеологічний словник української мови
  7. веління — Велі́ння, -ння, -нню, -нням, у -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. веління — ВЕЛІ́ННЯ, я, с. Наказ, вимога, розпорядження. [Марфа Варфоломіївна:] Не все коїться по нашому хотінню, по щучому велінню (Кроп., II, 1958, 266); Коли ж вона механічно, мов автомат, виконала його веління, він тихо, ледь чутно промовив... Словник української мови в 11 томах
  9. веління — Веління, -ня с. Велѣніе, приказаніе. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277. Словник української мови Грінченка