вентиль
ВЕ́НТИЛЬ, я, ч.
1. техн. Запірний клапан для вмикання і вимикання трубопроводу або для регулювання руху в ньому рідини, газу, пари і т. ін.
Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (І. Франко);
Він почав повертати вентиль. У трубі забулькало, зашуміло, від неї запашіло жаром (Ю. Шовкопляс).
2. Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає накачувати повітря у камеру і перешкоджає його виходу звідти.
Вентиль відіграє важливу роль у герметичності шини, а також у безпеці водіння, тому його потрібно замінювати при кожній заміні шини (з навч. літ.).
3. Пристрій, що пропускає електричний струм лише в одному напрямку.
Вентиль використовують для випрямляння змінного струму (із журн.);
Котушки електропневматичних вентилів.
4. муз. Вид клапана в духових музичних інструментах, признач. для зміни висоти звука.
Допоміжна аплікатура на мідних духових інструментах використовується таким чином: комбінація з великою кількістю вентилів дасть підвищення тону, комбінація з меншою кількістю – зниження тону (з навч. літ.);
Застосовуються вентилі, що понижують звук на півтону, тон, півтора тону (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- вентиль — ве́нтиль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вентиль — [вентиел'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
- вентиль — Вентиль — valve, gate — *Ventil — 1) Клапан для регулювання й перекривання потоку рідини, пари або газу, що тече трубопроводом. 2) Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає нагнітати повітря в камеру і перешкоджає його виходу звідти. Гірничий енциклопедичний словник
- вентиль — (нім. Ventil — клапан, від лат. ventilo — дути, продувати) — основний механічний пристрій, призначений для змінювання довжини каналу мундштучного мідного духового інструменту (труби, валторни, баритону, туби тощо). Словник-довідник музичних термінів
- вентиль — -я, ч. 1》 тех. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, і т. ін. у трубопроводі. 2》 муз. Вид клапана в духових музичних інструментах для зміни висоти звука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вентиль — Кляпа, затичка Словник чужослів Павло Штепа
- вентиль — ве́нтиль (нім. Ventil – клапан, від лат. ventilo – дму, продуваю) 1. Клапан для регулювання й замикання потоку рідини, пари або газу, що тече трубопроводом. Словник іншомовних слів Мельничука
- вентиль — Пристрій, що регулює протікання рідин через трубопровід; в. бувають керовані та автоматичні, напр., в. безпеки — для автоматичного виливу рідини при перевищенні допустимого тиску; редукційний в. зменшує тиск. Універсальний словник-енциклопедія
- вентиль — ВЕ́НТИЛЬ, я, ч. 1. техн. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари і т. ін. у трубопроводі. Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (Фр. Словник української мови в 11 томах