вербич
ВЕ́РБИЧ, а, ч. (з великої літери).
Вербний тиждень.
Як прийде Вербич, три кожухи на себе тербич [надягай] (Номис);
Шостий тиждень Великого посту в народі звали Вербним, або Вербичем (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me