1. Словник української мови у 20 томах

вербиця

ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж.

Пестл. до верба́.

Ярило зборов зиму. Навіть у глухе підземелля дихнув теплим леготом, заглянув жовто-зеленими котиками вербиці у вузьке віконечко порубу (В. Малик);

Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Леся Українка);

Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (М. Шеремет);

Птаство веселе примовкло. Затихнули, зщулились трави. Тільки берези смутились. За ними вербиці хитнулись (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вербиця — -і, ж. Пестл. до верба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Вербиця — Ве́рбиця іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. вербиця — див. верба Словник синонімів Вусика
  4. вербиця — ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. До верба́. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Л. Укр., III, 1952, 268); Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (Шер., Дружбою.., 1954, 86). Словник української мови в 11 томах
  5. вербиця — Вербиця, -ці ж. ум. отъ верба. Словник української мови Грінченка