вербиця
ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. До верба́.
Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Л. Укр., III, 1952, 268);
Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (Шер., Дружбою.., 1954, 86).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вербиця — -і, ж. Пестл. до верба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вербиця — ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. до верба́. Ярило зборов зиму. Навіть у глухе підземелля дихнув теплим леготом, заглянув жовто-зеленими котиками вербиці у вузьке віконечко порубу (В. Словник української мови у 20 томах
- Вербиця — Ве́рбиця іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- вербиця — див. верба Словник синонімів Вусика
- вербиця — Вербиця, -ці ж. ум. отъ верба. Словник української мови Грінченка