вербина
ВЕРБИ́НА, и, ж.
1. Одне вербове дерево.
Не стій, вербино, розкидайся (Сл. Гр.);
Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 25).
2. Вербове дерево як матеріал.
Був у нас добрий будинок з вербини, Гонтовий дах, димарі із цеглини (Щог., Поезії, 1958, 339).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вербина — -и, ж. 1》 Одне вербове дерево. 2》 Вербове дерево як матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вербина — ВЕРБИ́НА, и, ж. 1. розм. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Сл. Гр.); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (П. Воронько). 2. Вербове дерево як матеріал. Словник української мови у 20 томах
- Вербина — Верби́на іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- вербина — Вербина, -ни ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, роскидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. ум. вербинка. Мнж. 30. Словник української мови Грінченка