1. Словник української мови у 20 томах

верблюд

ВЕРБЛЮ́Д, а, ч.

Великий жуйний ссавець родини верблюдових, одно- або двогорбий.

По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (П. Грабовський);

Видніються юрти, біля них в холодку одногорбі і двогорбі верблюди (О. Десняк);

Верблюди тягли великі гарби (А. Хижняк);

Верблюди тривалий час можуть обходитися без води, добре переносять спеку і холод, завдяки чому вони пристосовані для життя в пустелі (з наук.-попул. літ.);

Тривалість життя верблюдів у середньому становить 40 років. Репродуктивний вік – 30 років (з газ.);

* У порівн. Працював [Абдул], як гірський осел, як терплячий сумирний верблюд (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верблюд — верблю́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. верблюд — [веирбл'уд] -да, м. (на) -д'і/-дов'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. верблюд — -а, ч. Велика жуйна тварина, одно- чи двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верблюд — А, ч. Гірший; той, якого можна використовувати. Що я — верблюд це робити? Словник сучасного українського сленгу
  5. верблюд — (-а) ч.; мол.; жарт. Цигарки Camel. ПСУМС, 12. Словник жарґонної лексики української мови
  6. верблюд — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  7. верблюд — ВЕРБЛЮ́Д (велика жуйна тварина, одноабо двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів); ДРОМЕДА́Р, ДРОМАДЕ́Р розм. (одногорба така тварина). Верблюд ступає повільно й ритмічно (З. Тулуб); Грубі бовдури (скали).. тут являють подобу.. Словник синонімів української мови
  8. верблюд — Верблю́д, -да; -лю́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. верблюд — ВЕРБЛЮ́Д, а, ч. Велика жуйна тварина, одно— або двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю. По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (Граб., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. верблюд — Верблюд, -да м. Верблюдъ. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379. Словник української мови Грінченка