вербичка
ВЕРБИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до верба́.
Рiвчак був зовсiм-таки малесенький, просто ямка якась, а коло неї три миршавi, покарлюченi вербички (В. Винниченко);
Посадила в землю мати Дві вербички навесні (М. Гірник);
Вони [коні] якраз позаходили у хирявий затінок вербичок (О. Гончар);
Через пару літ потяглася молода вербичка понад криницею, а це вже, диви, й ось яка вигнала, ген вище хліва гіллям шумить (І. Нижник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вербичка — верби́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вербичка — -и, ж. Зменш. до верба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вербичка — ВЕРБИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до верба. Посадила в землю мати Дві вербички навесні (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 149). Словник української мови в 11 томах
- вербичка — Вербиченька, вербичка, -ки ж. ум. отъ верба. Словник української мови Грінченка