1. Словник української мови в 11 томах

вербичка

ВЕРБИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до верба.

Посадила в землю мати Дві вербички навесні (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вербичка — верби́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вербичка — -и, ж. Зменш. до верба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вербичка — ВЕРБИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до верба́. Рiвчак був зовсiм-таки малесенький, просто ямка якась, а коло неї три миршавi, покарлюченi вербички (В. Винниченко); Посадила в землю мати Дві вербички навесні (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вербичка — Вербиченька, вербичка, -ки ж. ум. отъ верба. Словник української мови Грінченка