1. Словник української мови у 20 томах

вередуха

ВЕРЕДУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до вереду́н.

Замислив я схитрувати вередуху (Марко Вовчок);

– Бо ти вередуха, – сказала лялька Галя. – Не було ще у тебе такої гарної господині (Валерій Шевчук);

* Образно. Благослови, добра доле, вередухо вперта, На цій землі мені жити та на ній і вмерти (В. Симоненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередуха — вереду́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вередуха — -и, ж. Та, що вередує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вередуха — ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Словник синонімів української мови
  4. вередуха — ВЕРЕДУ́ХА, и, ж. Та, що вередує. Замислив я схитрувати вередуху (Вовчок, VI, 1956, 312). Словник української мови в 11 томах