вередуха
вереду́ха
-и, ж.
Та, що вередує.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вередуха — вереду́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вередуха — ВЕРЕДУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до вереду́н. Замислив я схитрувати вередуху (Марко Вовчок); – Бо ти вередуха, – сказала лялька Галя. – Не було ще у тебе такої гарної господині (Валерій Шевчук); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- вередуха — ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Словник синонімів української мови
- вередуха — ВЕРЕДУ́ХА, и, ж. Та, що вередує. Замислив я схитрувати вередуху (Вовчок, VI, 1956, 312). Словник української мови в 11 томах