вередій
вереді́й
-я, ч.
Те саме, що варивода.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вередій — вереді́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вередій — ВЕРЕДІ́Й, я́, ч., розм. Те саме, що вереду́н. Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! (Сл. Гр.); Мабуть, я став великим вередієм. Вже за годину боки боліли, неначе на них зіграли дубцем марш (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- вередій — див. вередливий Словник синонімів Вусика
- вередій — ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм. Словник синонімів української мови
- вередій — Вереді́й, -дія́, -діє́ві; -дії́, -дії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вередій — ВЕРЕДІ́Й, я́, ч. Те саме, що вереду́н. Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- вередій — Вередій, -дія м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха юдина! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк. Словник української мови Грінченка